Якутський кінь: характеристика породи, догляд та утримання, правила розведення

Деякі фермери займаються вирощуванням коней. Людям, які мешкають у північних регіонах, рекомендують розводити якутських коней. Справа в тому, що така порода пристосована до суворого клімату, де переважають низькі температурні показники. Перш ніж вирощувати таких тварин, необхідно детальніше ознайомитися з їх характерними рисами.

Історія походження породи

Багато істориків вважають якутську породу однією з найдавніших. Останки таких тварин неодноразово виявлялися під час археологічних розкопок у прошарку вічної мерзлоти. На думку археологів, ці коні існували ще у тридцятому тисячолітті до нашої ери.Деякі вчені впевнені, що предками цих тварин були стародавні тундрові коні.

Регіон змісту

Найчастіше такі конячки зустрічаються взимку та влітку на території справжньої тундри. Чисельність тварин почала зростати у 1988 році, коли на одній із ділянок тундри було випущено стадо коней. Протягом перших кількох років тваринам вдалося освоїти територію площею понад 150 квадратних кілометрів.

До сьогоднішнього дня сформувалося три різновиди якутської породи коней. До першого типу належать середньоколимські та верхоянські конячки. Другий тип вважається більш теплолюбним, і тому багато хто називає його південним. Такі коні менші і не піддаються схрещуванню з іншими породами коней. Третій тип називають заводським.Тварини, що належать до цієї групи, відрізняються великими розмірами та стійкістю до низьких показників температури. Більшість якутських коней проживають у долинах, що знаходяться неподалік річки Олени. Іноді вони зустрічаються в басейнах Колими.

Характеристика та опис

Щоб детальніше ознайомитися з такою породою, треба розібратися з її описом та характеристикою.

Екстер'єр та масті

Щоб спрогнозувати робочі якості коня, необхідно зайнятися оцінкою екстер'єру. У тварин досить нестандартний вигляд та великі габарити. Однак є й інші особливості екстер'єру, про які слід згадати:

• міцна статура з великою кількістю м'язів;
• велика грудна клітина;
• широка спина;
• потовщена шкіра;
• густувата вовна;
• міцні копита;
• велика голова.

Виростають дорослі конячки до півтора метра заввишки. Середня вага тіла становить 550-600 кілограм. При цьому обхват грудей іноді досягає 185 сантиметрів.

Говорячи про фізичні характеристики, слід згадати і про масті. Виділяють кілька колірних проявів, які вважаються відмінними рисами якутських коней:

• густа та чорна грива;
• темні мітки на вовні;
• сірувато-попелястий забарвлення.

Навчальність та характер

На думку більшості конярів, якутські конячки дуже розумні та слухняні. Дорослі особини не виявляють ознак агресії і тому вважаються абсолютно безпечними. Їхньою головною відмінністю вважається кмітливість. Також вони можуть самостійно передбачити подальший розвиток деяких подій.Конячки дуже емоційні, вони чудово відчувають людський характер і здатні запам'ятовувати голоси людей. Згодом вони звикають до господарів та тварин, які проживають поряд з ними.

Продуктивні якості та використання тварини

Виділяють два основні способи застосування таких незвичайних конячок:

• Заняття верховою їздою. Це вважається основним призначенням тварин. Якутські конячки витривалі і дуже кремезні, що дозволяє використовувати їх для пересування навіть засніженими дорогами. Верхових коней використовують тільки як засіб для пересування. Для виконання інших робіт вони зовсім не підходять.
• М'ясомолочне виробництво. Деякі займаються вирощуванням коней для одержання свіжої м'ясної продукції. Їхнє м'ясо вважається справжнім делікатесом, з якого готуються багато національних якутських страв.Також їх використовують із виробництва молока. Воно має цілющі властивості і застосовується в народній медицині.

Вартості та недоліки

Деякі люди вважають за краще розглядати різні породи коней, аналізуючи їх основні недоліки та переваги. Варто відзначити, що переваг у такої породи чимало. Серед основних можна виділити таке:

• простота догляду;
• працьовитість;
• неагресивна поведінка;
• підвищена витривалість;
• обучаемость;
• живучасть.

Однак є й деякі недоліки, з якими люди можуть зіткнутися при розведенні якутської породи коней. Серед мінусів виділяють непривабливий екстер'єр і те, що такі тварини вважаються не до кінця одомашненими.

Догляд та утримання якутського коня

Кожна людина, яка збирається вирощувати коней, має ознайомитися з особливостями догляду за ними.

Конюшня

Для початку необхідно розібратися, в яких стайнях краще містити таких конячок. Досвідчені фермери не рекомендують тримати їх у повністю закритих сараях. Ці тварини вважаються волелюбними, оскільки вони звикли жити у відкритих просторах. Тому закриті стайні можуть негативно вплинути на них. Якщо ж немає можливості утримувати їх на вулиці, доведеться часто випускати їх на прогулянку.

Оптимальним варіантом вважається ферма, на території якої є багато огородженого простору. На таких ділянках коні зможуть вільно бігати і не почуватимуться обмеженими в чомусь.

Годування та напування

Такі конячки вважаються невибагливими у підборі їжі. Вони можуть їсти навіть браковані корми.Однак при вирощуванні на фермах їх слід годувати кормами, які містять вітаміни. Таке харчування сприяє зміцненню імунітету. Досвідчені фермери, які протягом багатьох років вирощують якутську породу, радять додавати до їх раціону більше зерна та сіна. Влітку коням дають більше свіжої трави. Також у щоденний раціон можна додати дозрілі яблука, картоплю, моркву та буряк. Молодим конячкам дають подрібнений корм, щоб його було простіше пережувати. Напувати їх треба щодня з десятилітрового відра вранці та ввечері.

Гігієна та догляд за конем

При здійсненні гігієнічного догляду за конем проводяться такі процедури:

• регулярне розчісування спеціальним гребенем хвоста та гриви коней;
• щоденний огляд копит та їх очищення за допомогою гачка кінського;
• очищення спини, голови та шиї за допомогою щіток з м'якими та жорсткими волокнами;
• ветеринарний огляд, який повинен проводитись один або два рази на рік;
• чистка зубів губкою, яка здійснюється раз за шість місяців;
• миття очей теплою водою;
• щоденне ополіскування статевих органів, на яких може залишатися жировий випіт.

Випас

При можливості тварин випускають на волю, щоб вони могли потрапити на вулиці та поїсти свіжої трави. Робиться це наприкінці весни та в першій половині літа, коли зеленої трави найбільше. У середині та в другій половині літа місць для природного випасу стає менше. У такому разі тваринам доведеться знову давати комбікорми та сіно.

Подковка

У природних умовах коні мешкають на територіях з м'яким ґрунтом. Вона сприяє незначному стирання поверхні ступнів. При цьому регенеративні процеси у тварини досить активні, що дозволяє копитам відновлюватися самостійно.Тваринам, які вирощуються на приватних територіях, доводиться багато пересуватися більш жорсткими поверхнями. У таких умовах копита зношуються в рази швидше, і тому їх доводиться підковувати. Це захистить копита від пошкодження і запобігає надмірному стирання. Підковування не варто займатися самостійно. Найкраще довірити таку роботу професіоналу.

Щеплення та профілактика хвороб

Щоб коні на фермі не хворіли, необхідно регулярно відвідувати ветеринара та робити вакцинації. Також для підтримки здоров'я коней слід виконувати такі дії:

• установка для кожної тварини окремої годівниці та напувалки;
• складання раціону харчування, до якого буде входити їжа з достатньою кількістю вітамінів та інших корисних мікроелементів;
• регулярне очищення використовуваного інвентарю;
• проведення збирання стайні не рідше 1-2 разів на місяць;
• дезінфекція приміщень, у яких містяться коні.

Розведення

Щоб розводити коней, необхідно ознайомитися з особливостями їх спарювання, оскільки без цього не вдасться отримати нове потомство. Рекомендується займатися паруванням, коли тваринам виповниться два з половиною роки. Якщо зайнятися цим раніше, то у конячки з'являться проблеми з вагітністю.

За вагітною самкою потрібно ретельніше доглядати. Вона потребує більш частого та якісного годування. Також потрібно, щоб ветеринар періодично її оглядав та спостерігав за перебігом вагітності. За новонародженою кобилою ретельно доглядати не обов'язково. Наприклад, у перші місяці життя дитинча харчуватиметься тільки материнським молоком. Привчати його до твердої їжі починають через два місяці після народження.

Вартість коня

Людей, які всерйоз вирішили розводити якутських конячок, цікавить вартість тварин. Ціна безпосередньо залежить від віку коня. Наприклад, доросла кобила коштує близько п'ятдесяти тисяч карбованців. При цьому вартість маленького коня становить 20-30 тисяч.

Цікаві факти

Виділяють кілька цікавих фактів, які пов'язані з якутськими кіньми:

• Такі тварини вважаються довгожителями. Їхня витривалість дозволяє їм зберігати працездатність протягом 20-30 років.
• Невибагливі у харчуванні. Годувати кобил можна не тільки свіжою травою, а й підніжним кормом.
• М'ясо якутських конячок вважається цілющим. У ньому міститься чимало поживних компонентів, які сприяють зміцненню імунної системи.

Висновок

Деякі власники приватних ділянок планують зайнятися розведенням якутських коней. Однак перед цим потрібно ознайомитися з описом таких тварин та особливостями догляду за ними.

Рекомендуємо