Алтайська порода овець: опис та характеристики, правила розведення

Для алтайської породи овець характерна велика кількість переваг. Тварини мають великі розміри та правильну статуру. Їх характерна міцна конституція і високі параметри продуктивності. Щоб вирощування вихованців було рентабельним, їм потрібно забезпечити повноцінний та якісний догляд. При цьому він повинен включати дотримання правил гігієни та збалансоване харчування.

Історія алтайської породи овець

Гірничоалтайська порода була виведена порівняно недавно. Це сталося на початку ХІХ століття. Причиною появи цих тварин стала потреба у виведенні особин, які зможуть виносити складні кліматичні умови Алтайського краю.

Спочатку вівці, які жили в регіоні, мали невеликі розміри і мали худорляву статуру. Для них був характерний не надто міцний імунітет. В результаті селекційних робіт вдається отримати тварин, які відрізнялися стійкістю до холодного клімату та застуди. Їх створили з урахуванням сибірських мериносів. Алтайські вівці належать до категорії м'ясошерстих порід, проте найчастіше їх розводять саме для отримання вовни.

Зовнішній вигляд та характеристика

Для цих особин характерно багато особливостей:

• великі розміри, правильна статура та міцна конституція;
• розвинені м'язи та наявність 3 складок на шиї;
• рівна спина з широким крижом;
• широка та глибока грудна клітина;
• висока щільність і чудова якість руна;
• білий жиропот;
• щільна і хороша оброслість голови, кінцівок, живота.

Середня вага самок досягає 65 кілограмів, тоді як маса самців досягає 100 кілограмів. Окремі особини можуть важити і більше – їх вага сягає 130 кілограмів. Для тварин характерна міцна імунна система та чудові параметри витривалості.

Плюси та мінуси

Плюси і мінусиміцна статура та розвинена мускулатура;велика вага, якісне м'ясо та гарна вовна;скоростиглість;висока плодючість;чудові молочні характеристики;довгі кінцівки, що дозволяють тваринам здійснювати довгі переходи;витривалість;стійкість до холодів та застуд.непереносимість жаркого клімату;зменшення виходу вовни при схрещуванні алтайської породи коїться з іншими;нерівність вовняного покриву;ризик наявності зближеності кінцівок - це створює складнощі з пересуванням.

Основним недоліком цих овець вважається непереносимість підвищених температур. Тому їх варто розводити в областях, де переважає прохолодний клімат.

Вимоги до утримання та догляду

Для розведення цих тварин рекомендується використовувати пасовищно-стійловий метод. Це дозволяє тваринам гуляти в полях і жити під дахом.

Недостатньо активний спосіб життя перешкоджає повноцінному розмноженню тварин.

Щоб вівці нормально розвивалися, їм потрібно дотримуватись конкретного графіка. Він може бути таким:

• 00 - відправка овець на пасовищу;
• 00 - повернення тварин у стійло на водопій;
• 00 - вигін особин у полі;
• 00 - повернення в стійло на ночівлю.

Ці тварини не переносять замкнуті приміщення. Їм потрібна пасовища. Однак для вирощування овець та баранів у домашніх умовах їм потрібен загін – кошара чи кошара. У цих місцях особини зимують і дають приплід.

Житло рекомендується будувати з дерева, а на підлогу - класти глину. Важливо стежити, щоб приміщення повноцінно провітрювалося. Воно має бути сухим та освітленим. Усередині варто організувати ясла, годівниці та перегородки. Бажано передбачити окреме місце для баранів. Це забезпечує самкам відпочинок у період зниження статевої активності.

При зменшенні температури до +10 градусів стійло потрібно обшити утеплювачем. Іноді потрібно додатково встановлювати пічку, яка допомагає зігрівати ягнят.

Годування породи

Вівці є травоїдними тваринами. Вони з'їдають близько 2 кілограмів сіна на добу.Також тварини їдять овес – по 500 грамів на добу. Крім цього, допустимо використовувати для годування тварин ячмінь та висівки. Однак їх варто застосовувати потроху, оскільки є ризик надмірного збільшення маси тіла.

До поживних речовин відносять бобові та конюшина. Заборонено використовувати для годування осоку та ситник. Використання комбінованих кормів підходить лише за промислового розведення тварин. При вирощуванні овець у невеликих господарствах такий варіант харчування виходить занадто дорогим.

Правила розведення

Для цієї породи характерні гарні репродуктивні функції. На 100 самок припадає близько 150 ягнят. Щоб отримувати чудовий приплід, заводчики використовують нескладні прийоми. При проведенні трапляння в ранньому віці матки швидше йдуть на полювання і дають більшу кількість дитинчат.

Такі ягнята при випуску на пасовищі навесні чудово харчуються. Це допомагає їм повноцінно зміцніти до приходу першої зими. Також раннє відлучення дитинчат допомагає маткам швидше підготуватися до наступної злучки.

Крім цього, варто враховувати, що у вгодованих маток одночасно дозріває 2 або більше яйцеклітин. Тому перед початком полювання овечок рекомендується посилено годувати, щоб вони змогли нагуляти більшу кількість маси.

Часті хвороби

Вівці цієї породи відрізняються міцним імунітетом. Однак іноді вони страждають на різні патології. При перших симптомах зараження коростою, паразитами або іншими патологіями потрібний огляд ветеринарного лікаря та обробка шерсті спеціальними препаратами.

В іншому алтайські вівці схильні до патологій, які характерні для всіх сільськогосподарських тварин. Щоб уникнути інфекцій, варто систематично робити щеплення та проводити огляди у ветеринарів.

Алтайська порода овець має цілу низку переваг. Для цих тварин характерне велике мускулисте тіло та високі параметри продуктивності. При цьому вихованці здатні витримувати вплив низьких температур. Це допомагає вирощувати їх у регіонах із суворим кліматом.

Рекомендуємо