Желтоземи та червоноземи: характеристика ґрунту та вміст гумусу, використання

Якщо порівняти жовтоземи та червоноземи, то виявиться, що у цих ґрунтів багато спільного (характеристика поглинальної здатності, процес ґрунтоутворення). Ці землі характерні для субтропіків і вирізняються бідним змістом перегною. Однак їх можна використовувати для вирощування сільськогосподарських культур, якщо регулярно займатися внесенням добрив та зрошенням.

Умови ґрунтоутворення

Желтоземи та червоноземи - це малородючі ґрунти, поширені в субтропіках. Утворюються в умовах вологого та теплого субтропічного клімату. На їх склад впливають систематичні промивання та вилуговування.Подібні ґрунти відрізняються середньою структуризацією, високою вологоємністю та низьким вмістом гумусу.

Внаслідок інтенсивного промивання відбувається розпад багатьох первинних мінералів і утворення вторинних порід. Розчинні речовини просуваються вниз, а нерозчинні залишаються і впливають на фарбування грунтів.

Тип ґрунту формується при кліматі, в якому середньорічна температура становить 13-15 градусів. Зима у субтропіках м'яка, а літо помірно-спекотне. На території поширення таких земель на рік випадає 1000-3000 мм опадів, переважно осінньо-зимовий період. Вегетація рослин триває, залежно від географічного розташування, від 200 до 365 днів.

Колір грунтів успадкований від грунтоутворюючих порід. Потужність такого ґрунтового шару -40-100 см. Ґрунтоутворювальною породою всіх червоноземів є червонокольорова кора вивітрювання, а жовтоземів – продукти вивітрювання материнських сланців та пісковиків.Поширені у субтропіках на півдні Північної та Південної Америки, півночі Африки, у Південно-Східній та Центральній Азії, Південній Австралії, локально на півдні Європи.

Характеристика червоноземів та жовтоземів

Незважаючи на однакові кліматичні умови ґрунтоутворення у цих двох типів ґрунтів багато різного. Основні риси залежать від рельєфу, материнської породи, рослинності.

Склад та властивості

Порівняльна характеристика (таблиця):

ЧервоноземиМеханічний склад Глинисті, суглинисті, важкосуглинистіСтруктураКімкувато-призмовидна, слабка оструктуренностьКімкувато-зернистаВологоємністьВисокаСередняВодопроникністьНизька Середня Зміст гумусу Гумусний горизонт Реакція Колір Жовтий, завдяки вільним сполукам заліза високої гідратованостіЧервоний або помаранчевий через переважання оксидів залізаСтан При надлишку вологи - липкий, у сухий період - щільнийВисокий вміст кремнеземів, мало заліза та інших мінералів Високий вміст заліза та алюмінію, мало кальцію, магнію, калію, натрію

Критерії	Желтоземи
3,5-5 %	4-8 %
5-10 см	Від 5 до 20 см
Слабокисла рН 5-6	Кисла або слабокисла рН 4-5
	Мінеральний склад

Будова та генезис

Схематично будова жовтоземів і червоноземів виглядає так: під тонким шаром (до 5 см) рослинності, що слабо розклалася, лежить гумусовий шар (10-20 см) коричневого або сірого відтінку комкуватої структури. Під ним, починаючи з перехідного (15-20 см) знаходиться метаморфічний (глинистий) щільний горизонт жовтого або червоного кольору (40-100 см). Ще нижче - материнська порода.

Що стосується генези, то утворення обох типів відбувається в кислуватому середовищі під листяною або трав'янистою рослинністю. Завдяки опаду накопичується значна кількість біомаси – до 21 т на 1 га. У генезі беруть участь зольні елементи та азот, що становлять основу кореневого живлення рослин. Тип ґрунтоутворення - підзолоутворювальний та дерновий. Щоправда, у червоноземах сам процес опідзолювання проявляється слабко на відміну жовтоземів.

Класифікація та використання

Залежно від клімату, рослинності, рельєфу та конкретного місця залягання жовтоземи та червоноземи поділяються на підтипи. Ці землі класифікують за рівнем насиченості, структурою, потужністю гумусового горизонту та іншими ознаками.

Основні види жовтих ґрунтів:

• типові;
• підзолисто-жовтоземні;
• жовтоземно-глеєві;
• підзолисто-жовтоземно-глеєві.

Основні види червоних ґрунтів:

• типові;
• опідзолені.

Обидва типи ґрунтів аграрії пристосували для вирощування теплолюбних с/г культур. Завдяки теплому та вологому клімату на цих землях добре ростуть цитрусові, тютюн, бавовник, виноград, пшениця, чайні кущі, ефірноолійні та різні плодові рослини. Щоправда, для одержання гарного врожаю рекомендується регулярне внесення органіки та мінеральних добрив (азотних, калійних, фосфорних). У посушливий період доводиться проводити штучне поливання. Зате теплий клімат дозволяє вирощувати два врожаї на рік.

Крім бідного мінерального складу є ще одна проблема. Кислотність такого ґрунту не підходить для вирощування потрібних культур. На кислих землях можна посадити лише чайні кущі. Для вирощування цитрусових, зернових та плодових культур потрібне вапнування. При освоєнні територій паралельно проводять протиерозійні заходи.

Рекомендуємо