Болотні ґрунти: характеристика та властивості, вміст гумусу та родючість

Болотні типи ґрунту найчастіше зустрічаються в тундровій та тайгово-лісовій зонах. Також вони поширені у лісостепу та інших областях. До формування цього типу ґрунту призводить заболочування суші або загальмування водойм. Цей процес супроводжується торфоутворенням та оглеєнням мінеральної частини ґрунтового профілю. Розвиток такого ґрунту можливий лише в умовах підвищеної зволоженості.

Умови формування

Болотним називають грунт, який включає багато рослинних залишків, що не розклалися або напіврозклалися. Вони накопичуються під впливом тривалого підвищеного зволоження.

До формування болотних типів ґрунту призводить вплив особливого процесу ґрунтоутворення, що супроводжується підвищеним зволоженням. До цього причетний вплив атмосферних та застійних ґрунтових вод.

До складових процесу формування таких видів ґрунту відносять торфоутворення та огляд. Перше поняття передбачає скупчення рослинних залишків і гумусу, яке призводить до дефіциту кисню і розвитку анаеробних процесів.

Під оглядом розуміють біохімічний процес, який пов'язаний з відновленням заліза та марганцю. У ньому обов'язково беруть участь різні грибки та бактерії. При цьому для грунту характерний темний відтінок.

Основні ґрунтоутворювальні процеси

Грунтоутворювальний процес супроводжується скупченням торфу в структурі грунту та оглеєнням мінеральних сполук. Цей процес розвивається внаслідок постійного заболочування, яке обумовлено впливом ґрунтових та поверхневих водних потоків.

При появі затоплень, пов'язаних з деградацією рельєфу та впливом атмосферних опадів, застоюється вода. Однак цей тип ґрунту може виникати і в місцях із рівнинним рельєфом. Це пов'язано з наявністю водотривкого шару ґрунту. Якщо підземні води залягають високо, верхні пласти перенасичуються вологою, і на них добре розвиваються рослини.

Ця органіка поступово розкладається на болотах і є базою родючих фрагментів ґрунту. Через деякий час формується товстий шар торфу.

При цьому основним фактором впливу вважається безпосередньо природна зона, яка характеризується певними умовами та кліматом. Вона сама по собі сприяє заболоченню та утворенню торфу.

По суті, болотяний грунт є торфовищем, який перемежується з зонами оглеіння. Від типу заболочування залежать склад, будова та зовнішній вигляд ґрунту.

Будова профілю та класифікація

Профіль болотних ґрунтів має кілька генетичних горизонтів, які відрізняються за своїми характеристиками та змістом гумусу:

• товстий шар лісової підстилки або очес, який є поверхневим шаром мохової рослинності, не порушений розкладанням;
• торф'яний обрій, який ділиться на підгоризонти;
• глейовий горизонт.

В залежності від процесу формування та природних зон болотяні землі діляться на 2 групи - верхові та низинні. Перша категорія включає такі різновиди:

• звичайні - їх також називають органогенними;
• перехідні - включають фрагменти моху та трави;
• розташовані на піщаних шарах - їх називають гумусо-залізистими.

Торфяно-болотні ґрунти зустрічаються в тайгових регіонах Сибіру, на Камчатці, на Сахаліні. Для них характерний високий ступінь закислення, невелика зольність, значна вологоємність.

Лугово-болотні грунти зустрічаються у Західному Сибіру, Далекому Сході, в Омській області. Вони відрізняються за параметрами кислотності та вмісту карбонатів. До основних підтипів таких ґрунтів відносяться глеєві та торф'яно-глеєві ґрунти.

Крім цього, болотисті ґрунти діляться за такими групами:

1. За рівнем розвитку процесів торфоутворення. Утворення та розкладання торфу та оглеіння провокують формування родючих типів ґрунтів з різним вмістом гумусу та перегною. Також вони відрізняються за рівнем закислення. За цим критерієм ґрунти поділяються на верхові, низинні та торф'яно-глеєві.
2. З господарської точки зору. Цей критерій передбачає розгляд якостей грунтів залежно від різновиду боліт.Не дуже придатними вважаються верхові типи ґрунту, в яких субстрат розкладено не до кінця. Вони відрізняються кислою реакцією та містять мало корисних речовин.

Для освоєння та адаптації під сільськогосподарські потреби більшою мірою придатні низинні болота. Вони відрізняються нейтральними параметрами кислотності та якісним розкладанням торфу.

Склад та властивості

На особливості складу, характеристики та родючість болотистих ґрунтів впливає будова торф'яного горизонту. Склад глеєвих горизонтів відрізняється різноманітністю. Він багато в чому визначається гранулометричним, мінералогічним та хімічним складом порід, на яких формуються торф'яні типи ґрунту.

До загальних особливостей відносять несприятливі фізичні характеристики, такі як дезагрегованість та ущільненість, наявність закисних різновидів заліза. Агрономічну та генетичну оцінку торф'яних типів ґрунту здійснюють з урахуванням потужності торф'яного шару.Також варто враховувати такі параметри торфу:

• рівень розкладання;
• ботанічний склад;
• структура органічної речовини;
• вміст азоту;
• зольність та склад таких компонентів;
• фізичні характеристики.

Як покращити?

Для поліпшення складу та структури болотних типів ґрунту рекомендується застосовувати цілий комплекс дій:

1. Для початку осушити ґрунт. Для відведення води зводять водосховища та споруджують шлюзи. Це сприяє посиленню мінералізації органічних елементів, підвищенню аерації ґрунту, окисленню закисних компонентів.
2. Систематично вносити в ґрунт азот, калій та фосфор. Особливо важливо робити це в перші роки після осушення.
3. Регулярно вносити мідь. Болотяні ґрунти містять мало цього компонента.
4. Для верхових та перехідних ґрунтів проводити вапнування. Ця процедура допомагає зменшити параметри кислотності.
5. Видаляти бур'яни, оскільки їхня коренева система провокує ущільнення ґрунту.

Використання

Низинний торф можна застосовувати як органічне добрива. Таке підживлення чудово підходить для дернових і підзолистих типів ґрунту. Моховий різновид цього продукту застосовується для підстилок для домашніх тварин, оскільки він чудово поглинає гази і гній, що знижує втрати азоту. Торф'яні горизонти використовують для компостування. Це допомагає отримати якісні добрива.

На осушених площах допустимо висаджувати різні культури - соняшник, люцерну, буркун, конюшину. Також на них дозволяється вирощувати багаторічні культури.

Рослинність

На верхових болотах зазвичай ростуть вересові чагарники та сфагнові мохи. Також там зустрічаються карликові різновиди берези та сосни. Низинні болота бувають трав'янистими, гіпновими чи лісовими. У першому випадку на них зустрічаються осоки, гармата, очерет. Гіпнові типи характеризуються переважанням мохів, а лісові - мають дерева з чорної вільхи.

Болотні ґрунти відрізняються за структурою та складом. Це обов'язково потрібно враховувати при використанні ґрунтів у сільськогосподарських цілях.

Рекомендуємо